Преображенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Царичанської районної ради Дніпропетровської області

   





Національна гаряча лінія

>>>Історія школи

 Серед степової частини Приорільського краю знаходиться село Преображенка, яке, як говорить давня легенда, отримало свою назву через перетворення (преображеніє) степу у поселення козаком Сапаєм. З тих давніх часів село більшало чисельно та розширювалося вулицями та будівлями. Серед села вибудували церкву. А у 1911 році поряд збудували церковно-приходську школу. Ця будівля, якій скоро буде сотня літ, і є основою комплексу нинішньої Преображенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. З післяреволюційного часу і аж до перших років повоєнного школа була семирічкою. Багато людей, які нині проживають у Преображенці,  за її межами, в близькому і далекому зарубіжжі, уже похилого віку, але згадують про проведені тут найщасливіші роки свого дитинства та юності. У 50-і роки та на початку 60-их великого розмаху набрало будівництво та сільське господарство. Роботи вистачало всім. Сім’ї ставали заможнішими, всім хотілося бути освіченими. Школа стає восьмирічкою. Кількість учнів різко зростає. Старого дореволюційного корпусу уже не вистачає. Тому для потреб школи місцевою владою віддаються прилеглі старі, але придатні для користування будинки. Одні з них стають кімнатами для початкових класів, інші майстернею, їдальнею, складом. Проблему з уроками фізкультури було розв’язати найскладніше. Не було просторого приміщення, тому тодішній директор школи Баран Василь Андрійович звернувся до керівництва колгоспу  ім.Кірова, щоб допомогли. І питання вирішилося. Адже колишня церква тепер була сільським клубом. У цьому приміщенні і виділили простору кімнату для уроків фізкультури. Викладати її приїхав молодий учитель Стрельченко Віктор Федорович. Приріст населення був на підйомі. Стало зрозумілим, що школа, а точніше класи, не вміщують наймолодших учнів. Тому у селі крім основної школи відкрили початкові класи у віддалених кінцях села, у Надхівці та Мандриківці. Педагогічна наука розвивалася. Кількість шкільних предметів збільшувалась. Для викладання хімії та фізики необхідними стали препараторські. Розгортається будівництво. До корпусу церковно-приходської школи добудовують коридор, який у свою чергу ділять на три кімнатки: власне коридорчик та дві кімнати для хімічної та фізичної препараторських. Згодом школу очолив Лускань Віталій  Григорович. Під його керівництвом на території школи почалося нове будівництво, оскільки старі довоєнні будинки, де розміщалися окремі класи, були в аварійному стані. Будівництво передбачало добудову нового приміщення. З’єднати два корпуси мав просторий спортзал. Будівництво тривало три роки. Нова прибудова складалася з спортзалу, їдальні та п’яти класів-кімнат. А колишні старі будинки, якими школа користувалася, розвалили і вирізали нову вулицю, де зовсім скоро почалося приватне будівництво.Очевидно змінилося і шкільне подвір’я. Впродовж головної сільської вулиці розбили шкільні ділянки. Разом з учнями ними опікувалася молодий тоді ще вчитель біології Ляшенко Валентина Григорівна. Створили спортивний майданчик, випускники тих років заклали бузкові алеї, які омолодили колишній яблуневий сад. У школі поряд з досвідченими вчителями: подружжям Андрієм  Сергієвичем та Наталкою Максимівною Савран, Марією Григорівною Омелян, Галиною Захарівною Хархотою, Надією Григорівною Муляр, Марією Семенівною Мухіною, працювала молодь, що мала спеціальну педагогічну освіту – Тамара Прокопівна Ковтун, Таміла Степанівна Ковтун, Валентина  Григорівна Ляшенко, Людмила Трифонівна Солоха. З прибудовою нового приміщення співпав час заміни пічного опалення водяним. Так, старенька бабуся Варвара Бражник, яка щодня у холодну пору топила грубки у кожному класі, пішла на заслужений відпочинок. А у школі провели водяне опалення та збудували кочегарку. Тепер класні кімнати ново прибудованого корпусу стали кабінетами хімії та біології, історії, математики, піонерською кімнатою. У старім корпусі залишилися кімнати російської та української мов, фізики та початкових класів. У селі залишилася одна школа, 2 початкових класи у віддалених частинах села були закриті. Сюди, у центрову школу, повернулися Ткачов Назар Гнатович, Салогуб Євлампій Михайлович, Швед Михайло Іванович. У 1974 році школу очолює молодий і енергійний учитель фізики Герасименко Сергій Дмитрович. Під його керівництвом починається будівництво нового приміщення для майстерні та їдальні на 60 посадочних місць. Разом з цим будівництвом зводиться шкільний сарай, який прийшов на зміну дерев’яним куріням. У школу приходить молодь – математик Безрукава Валентина Михайлівна, учитель біології та хімії Шишковська Тетяна Олександрівна. Дякуючи директору –фізику школа оснащується радіоапаратурою, перерви стають музичними, працює радіорубка. У 1979-1980 н.р. школу очолює Дігтяр Ніна Іванівна, теж учитель фізики. У цей же час починається запровадження кабінетної системи навчання. До школи, на зміну колишнім, приходять нові учителі: Логінова (Вакуленко) Лідія Володимирівна, Молодан (Бойко) Юлія Іванівна, Сумська Ольга Петрівна, Клименко Наталія Олександрівна, Агапончик Ірина Олександрівна, Найда Валентина Едуардівна, з іншої області переїжджає подружжя Бунчуків – Володимир Іванович _фізрук, Аліса Никифорівна – учитель хімії та біології. На базі школи працює консульт-пункт Царичанської заочної школи, навчанням у 9 та 10 класах якого охоплюється все більше і більше дорослого населення Преображенка. Школа залишається 8-річною. Хоча все частіше піднімається питання про перехід її на 10-річну. Для цього необхідна нова добудова; добудова нового корпусу або будівництво нової школи. Невдовзі почалося будівництво корпусу. А в 1982 школа отримала статус середньої. Школу очолила Логінова (Вакуленко) Лідія Володимирівна. Працювати у рідну школу стали приходити її випускники: Бабанська Галина Вікторівна, Чернявський Іван Павлович, Ткачов Анатолій Михайлович, які привезли з собою дружин – учителів. Життя не стояло на місці. Досвідчені педагоги пішли на пенсію, їх замінили молоді, які вже теж мали певний досвід – Чернявська Людмила Миколаївна, Хотінець Ірина Володимирівна, Писанко Олександр Іванович. Село розвивалося, росло, багатіло. За підтримки колгоспу ім.Кірова у 1987 році було здано в експлуатацію будову – новий корпус. Тепер у приміщенні колишньої їдальні працював музей бойової  та трудової слави села. Колись історик Марія Петрівна Омелян збирала для нього матеріали, а тепер цим займався молодий спеціаліст Левченко Петро Петрович. Він же займається і військово-патріотичним вихованням молоді. Чернявський Іван Павлович створив ціле спортивне містечко на шкільному подвір’ї. А  молодших школярів зустрічало дитяче містечко з каруселями, гойдалками, гіркою. Тепер у школі діяли практично всі необхідні для навчання кабінети: хіміко-біологічний, фізичний, української мови та літератури, англійської мови, географії, зарубіжної літератури, бібліотека з книгосховищем, кімнати початкових класів та ігрова кімната.Змінили місцезнаходження шкільні ділянки, бо на їх місці стояв новий корпус.У школі працює міцний молодий педагогічний колектив.У 1999 н.р. школу очолює  Чернявська Людмила Миколаївна  - учитель хімії, яка працювала до цього тривалий час на посаді педагога-організатора…На цей період припадають масштабні зміни в освітній галузі молодої незалежної України. З’являються нові напрямки, концепції, доктрини у розвитку педагогічної науки. Не стоїть осторонь цих питань і наша школа, хоча матеріальна база її значно застаріла. Та завдяки дирекції тодішньої АФ «Степ» школа гостинно відкривала двері відремонтованих класів, отримала для  шкільної їдальні холодильник.  У 2004 році депутат обласної ради Гомілко Валерій Семенович подарував музичний центр.Найщедріший видався 2004 рік, коли в дію ввійшла державна програма «Шкільний автобус». У День знань голова райдержадміністрації Стежка Володимир Сергійович вручив школі ключі від автомобіля «Газель» для підвезення дітвори до школи.Народний депутат України Солошенко М.Г. передає школі 5 комп’ютерів, що дає змогу відкрити комп’ютерний клас. У жовтні цього ж таки 2004 року надходить ще 5 комп’ютерів на виконання державної програми комп’ютеризації та інформатизації закладів освіти.Маленька сільська школа навчає і виховує всебічно розвинену особистість. А потенціал для озброєння учнів міцними і глибокими знаннями є. З  1997 року у конкурсі «Учитель року» з 14 вчителів участь взяли 10,  п’ять з них: Кудрявцева Т.В., Москаленко Г.І., Левченко П.П., Кравець С.М.,Чернявський О.А. стали переможцями.Починаючи з 2001 р. навчальний заклад тісно співпрацює з СФГ «Сяйво» (директор Мухтаров Ф.А.), яке утворилося на території села і дало роботу багатьом селянам. Школа відчула і відчуває спонсорську допомогу продуктами харчування для шкільної їдальні, коштами на поточні ремонти, новорічними подарунками (телевізор тощо).Допомагає школі повноцінно функціонувати у ці нелегкі часи – піклувальна рада села, яку очолює колишній випускник, а нині досвідчений фермер Велегура О.Я.У 2007 році школа переведена на автономне водопостачання.Сьогодні, а це початок 2008 року, у школі працює 15 педагогічних працівників та бібліотекар.  5 вчителів мають вищу кваліфікаційну категорію, 5 – спеціалістів І категорії, 2 – мають звання «вчитель-методист», 3 – «старший вчитель», 3 вчителів нагороджені знаком «Відмінник освіти України». Досвід 4 учителів Чернявського І.П., Чернявської Л.М.,Кравець С.М., Чернявський О.А. занесено до обласної картотеки «Освітянська спадщина Придніпров’я».У 2004 році школа брала участь у обласному огляді-конкурсі на кращий сільський загальноосвітній заклад, а у 2007 році стала учасником Всеукраїнського конкурсу на кращу модель сільської школи.Школа живе і розвивається далі. Немає плинності кадрів. Середній вік учителів – 40 років. Стабільність, взаємодопомога, взаємопідтримка, творче натхнення – саме цей дух панує у трудовому колективі. Тому і учні Преображенської школи І-ІІІ ступенів мають, відповідно до моніторингових досліджень, непогані результати з базових дисциплін. Про це свідчать призові місця у районних олімпіаді та перші відчутні здобутки на обласному рівні.Могутні дерева прикрашають шкільне подвір’я, створюють затишок у спеку, зупинять вітри взимку. Клумби майоріють квітами з ранньої весни і до пізньої осені. Роки ідуть, а шкільні класи зустрічають 1 вересня першокласників, щоб на межі весни і літа надати путівку в самостійне життя кожному новому юному поколінню преображенців.А вони пам’ятають її. Хто дітей приводить до колишніх своїх вчителів, ввіряючи їм своє найдорожче, а хто і сам приходить працювати не лише учителем. Адже школа – це і кухарі, і прибиральниці, і робітники по обслуговуванню. Двадцять п’ять працівників Преображенської ЗОШ І-ІІІ ступенів трудяться тут, у цьому храмі науки, в осередку духовності, моральності і громадянськості на селі.  
 
         Роки, а з ними й різні політичні події так чи інакше змінювали не тільки статус школи : церковно – приходська, чотирирічна, восьмирічна, середня, а й її обличчя : світлі просторі класи, водяне опалення, їдальня, різні добудови. Сьогодні – це сучасний заклад освіти.        

         А Фахраддін Аладдін огли Мухтаов подбав про красиву меморіальну дошку, яка нагадуватиме всім про цю славну подію.

      Школа повернула роками на друге століття. Але то тільки літами, бо ж кожного першовересневого дня вона молодіє знову і знову, віддаючи своїм вихованцям не тільки знання, а й свою любов і турботу. Все ж бо в житті починається з неї.